Коли людина народжується, то вона здобуває разом зі знаннями, досвідом і соціальними навичками певного роду стереотипи. Наприклад: отримати вищу освіту, знайти високооплачувану роботу, завести сім'ю і дітей. І більшість людей навіть не можуть уявити, що може бути інакше, тому що стосовно цих питань критичне мислення сильно притуплено. Людей же, які відкидають дані стереотипи, тому що їм ця модель поведінки не близька, цураються і ставляться до них з подивом. Варто тільки згадати про чайлдфрі, яким доводиться об'єднуватися в групи, щоб не бути «білими воронами» і не отримувати невтішні коментарі в своєму оточенні. Але в цьому есе мова піде не стільки про бездітий спосіб життя, скільки про еволюцію сімейних відносин, які не вписуються в старе поняття.
Моя ідеальна сім'я не є «сім'єю» по своїй первозданній суті. Якщо пару десятків років тому цивільний шлюб був досить сміливим вчинком, то зараз до цього звикли. Громадські рамки динамічні, і потрібно намагатися їх рухати, якщо вони заважають чиємусь щастю, яке в свою чергу нікому ніякої шкоди не приносить.
Моя ідеальна сім'я — це рідна людина, близька по духу, з якою відбувається платонічне злиття, з якою відчуваєш себе комфортно. Моя ідеальна сім'я може існувати, коли всі члени цієї родини рівноправні. Прикладом сім'ї, про яку я говорю, служать відносини Сімони де Бовуар та Жана Поля Сартра, які не були один одному нічим зобов'язані і будували свої взаємини на інтелекті, любові і полігамії.
Але повернемося до того, чому моя ідеальна сім'я не може вписуватися в «традиційне» поняття. Мені не подобається штамп в паспорті, тому що навіть саме слово «заміжня» для дівчини відсилає її до драми Островського «Гроза», де Катерину свекруха називає «чоловіковою дружиною», чимось, що є придатком чоловіка. Подібне вже суперечить моїм ідеям про рівноправність. І зараз багато хто дотримується цієї моделі сімейного життя, бо навіть не можуть припустити, що можна інакше або не хочуть припускати, бо так зручно і «всі так роблять». Так, зараз, можливо, вже не всі думають так само, як у трагедії Островского, але слово, яке апріорі дискримінує, завжди буде кидатися в очі. Особливо зараз, коли боротьба за рівноправність статей так актуальна. Якщо знову згадувати слова, то знову ж зрозуміло, що «дружина» і «чоловік» часто не те ж саме, що кохана людина. Інакше б не з'явилося «коханка» і «коханець», які утворені від слова «кохання». Виходили за розрахунком, як виходять і зараз і те, що прийнято називати сімейним щастям, по суті, ним не є, лише імітацією чогось такого перед іншими допитливими, хто шукає чуже щастя в інших, бо свого немає. Інститут родини давно себе вичерпав, але це старанно намагаються прикрити Святими цінностями і модою на історії про Петра і Февронію, засновують День Родини, щоб прикрити фанфарами дірку в самій ідеї родини. І люди, які скажуть, що я перекручую ідею сім'ї, будуть віднікуватися і говорити, що їхня сім'я бездоганна, якщо я скажу, що це не так і тикну в п'ятдесят подібних сімей, які не щасливі. Навіщо родина, якщо всередині неї не спостерігається щастя, як в покинутому будинку не спостерігається людей?
Так само ідеалом у свідомості багатьох є навіть не сам факт щасливості сім'ї, скільки наявність у ній дітей і двох батьків. І більше нічого не потрібно для оточуючих, крім того факту, що сім'я повна і виконує репродуктивну функцію. Неначе дитячі будинки пустують, а на Землі з кожним роком не стає менше місця і все більше і більше безробітних і бомжів? Навіщо? Куди ще дітей, якщо нікуди подіти тих, що народжені зараз? Згадаймо «Злочин і кара» Достоєвського, де розповідається про сім'ю Мармєладова, де одна з дочок пішла міняти паспорт на жовтий квиток, щоб прогодувати сестер і братів. Та й сестра Раскольнікова «продається», створює сім'ю, щоб отримати вигоду і допомогти братові. Або божевільніі дівчата зараз, які грають з вагітністю, щоб «прив'язати» до себе людину і створити сім'ю. Які грають на порядності і тиску суспільства, які
насильно тягнуть під вінець або проколюють презервативи, щоб зробити святе дійство: шлюб по зальоту! Ось щастя.
А моя скромна ідея про сім'ю включає тільки спробу бути щасливим з іншою людиною. Без різного роду підводних каменів, подвійних ден і двозначних натяків. Звичайно, можна, побудувати свою сім'ю і за стандартною схемою, яка представлена часом, але вона не для мене. Моя ж сім'я поки не в змозі навіть повноправно зватися сім'єю. Одні обізвуть її зв'язком, інші, що потолерантніше, відносинами, інші ж просто скажуть, що я блядун. І добре. Зате в мене буде щастя.