Не впіймаєш в небі хмари ти ніколи!
В одну воду в річку двічі не зайдеш,
не зупиниш ти руками вітра в полі
і вогню в воді не розведеш.
І вам, ординцям, нас не подолати,
а війна ця вам погибель принесе.
Ми є нащадки скіфів і сарматів -
свобода й воля в нас понад усе.
А ще в нас предки арії великі
і їхня мудрість з нами навіки,
а ваші пра-пра-пра - то гуни дикі,
і ви лиш руйнувати мастаки.
І вам, убогим, це не зрозуміти,
що українська лиш земля
таких титанів здатна народити,
що не залишать й сліду від кремля.
А зараз ми вас, гади, проклинаєм:
ми не пробачимо ніколи вам!
В віках хай радість, щастя
вас завжди минають.
Хай буде так!
Над вами жахи сметрі хай витають,
хай вас утоплять ваші болота,
хай біль і горе вас не покидають!
Хай буде так!
Ми вас, катів, кругом знайдемо,
ви не сховаєтесь в своїх лісах,
в вериги ваші вас ми закуємо
і буде так!
А Україна, наша рідна мати
розправить крила як у небі птах,
благословенна богом
буде процвітати.
І буде так,
най буде так!
Вірш мого батька, Василя Миколайовича.