Багатолика, невидима, безіменна
Що краде імена і лиця, лисиця
Що переміщається швидко з рухом
Що приходить вітром, духом
Що не лишає вільних думок
Що залишає клубок думок
Гаряча, суха і швидка
Дика, чужа
Що п’є із кубку
Що вільно п’є із кубку
Твоя воля низька
Основи позбавлена, чистого смутку
Твоя воля — земна
Доросла змалку, невидима, довгожива
Лишили в закутку між стінами – муки?
Ти сама. Ти без сна. І те біле вбрання
В ньому несеш ти безсоння. У руки
Транспорту стуки чуть в затінках доріг
Коли самотніх від стін їх розлуки
Ведеш шепотом. З дому. Через рідний поріг
Та, що зв’язала мотузки в вузли
Плює потім на них, чужі кидає думки
Так, це ти. Справді, ти. Воістину, ти!
Перестань шепотіти. Зникни. Мовчи
Nov 9, 2025
Nov 9, 2025 at 5:44 PM UTC
Багатолика, невидима, безіменна
Що краде імена і лиця, лисиця
Що переміщається швидко з рухом
Що приходить вітром, духом
Що не лишає вільних думок
Що залишає клубок думок
Гаряча, суха і швидка
Дика, чужа
Що п’є із кубку
Що вільно п’є із кубку
Твоя воля низька
Основи позбавлена, чистого смутку
Твоя воля — земна
Доросла змалку, невидима, довгожива
Лишили в закутку між стінами – муки?
Ти сама. Ти без сна. І те біле вбрання
В ньому несеш ти безсоння. У руки
Транспорту стуки чуть в затінках доріг
Коли самотніх від стін їх розлуки
Ведеш шепотом. З дому. Через рідний поріг
Та, що зв’язала мотузки в вузли
Плює потім на них, чужі кидає думки
Так, це ти. Справді, ти. Воістину, ти!
Перестань шепотіти. Зникни. Мовчи
Київ 25ʼ
Request permission to use this poem